всяко
ВСЯ́КО (УСЯ́КО), присл. Не однаково, по-різному.
— Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (Мирний, III, 1954, 145);
— Не знаю напевно, — бо казали люди всяко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 355).
Словник української мови (СУМ-11)ВСЯ́КО (УСЯ́КО), присл. Не однаково, по-різному.
— Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (Мирний, III, 1954, 145);
— Не знаю напевно, — бо казали люди всяко (Тулуб, Людолови, І, 1957, 355).
Словник української мови (СУМ-11)