всяко
ВСЯ́КО (УСЯ́КО), присл.
Не однаково, по-різному.
– Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (Панас Мирний);
– Не знаю напевно, – бо казали люди всяко (З. Тулуб);
– Будьте уважні, благаю вас. – Воно звісно... Береженого й Бог береже. Усяко трапляється (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)