всякчас
ВСЯКЧА́С (УСЯКЧА́С), присл., рідко. Те саме, що за́вжди; постійно.
[Запорожець:] Йому всякчас, як я примітив, Сава вибачає (К.-Карий, II, 1960, 258);
Вкладає матір в руки сина спис: — На захист краю зброю ти підніс, — Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас (Бажан, І, 1946, 301).
Словник української мови (СУМ-11)