втриконь
ВТРИ́КОНЬ (УТРИ́КОНЬ), присл., розм., рідко. Запряжений трьома кіньми.
Їде якийсь панок чи купець в бричці утриконь (Стор., І, 1957, 51);
Назустріч мчать утриконь ряджені в химерних личинах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 268).
Словник української мови (СУМ-11)