вугластий
ВУГЛА́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що кута́стий.
Плаваючий лід зображається на блакитному фоні морів білими вугластими знаками (Фіз. геогр., 5, 1956, 119);
Твердий, вугластий, наче висічений з граніту, злам губ.. робить його обличчя навіть гарним (Ткач, Жди.., 1959, 46);
// З гострими кутами, виступами, нерівностями.
Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вугластих камінців гравію (Багмут, Опов., 1959, 42);
2. З різко випнутими кістками; незграбний.
Я знову чую, що мені заважає чорна вугласта фігурка, там, за плечима (Коцюб., II, 1955, 245);
На вугластому обличчі з твердим підборіддям виступав прямий ніс (Панч, В дорозі, 1959, 103);
// перен. Неплавний, різкий (про рухи).
Виразно подані слова, підкреслені не менш виразними, плавними (не вугластими ляльковими!) жестами, рухами, яскраво рззкривають характер того чи іншого героя (Мист., 6, 1958, 44).
Словник української мови (СУМ-11)