вугруватий
ВУГРУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що вугра́стий.
У Гутмана якоїсь виняткової будови ніс.. Над ніздрями — вугрувате утовщення, (Кол., На фронті.., 1959, 17);
// у знач. ім. вугрува́тий, того, ч. Про людину, обличчя якої покрите вуграми ( див. вуго́р²).
Вутанька прудко відскочила від нього вбік. — Бач, як вона від тебе, — під’юджували вугруватого з натовпу. — Мабуть, що самогоном смердиш (Гончар, II, 1959, 254).
Словник української мови (СУМ-11)