вудити
ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу.
[Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (Кроп., II, 1958, 320);
На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (Коп., Як вони.., 1948, 59).
◊ Ву́дити ри́бу в каламу́тній воді́ — робити щось вигідне для себе, скориставшись сприятливими обставинами;
Но́сом ри́бу ву́дити — дрімати.
ВУ́ДИТИ², джу, диш, недок., перех., рідко. Те саме, що зако́пчувати 2.
І ще через одно наше місто славне: тут вудять дуже смачні шинки (Мак., Вибр., 1954, 194).
Словник української мови (СУМ-11)