вудити
ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу.
[Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (Кроп., II, 1958, 320);
На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (Коп., Як вони.., 1948, 59).
◊ Ву́дити ри́бу в каламу́тній воді́ — робити щось вигідне для себе, скориставшись сприятливими обставинами;
Но́сом ри́бу ву́дити — дрімати.
ВУ́ДИТИ², джу, диш, недок., перех., рідко. Те саме, що зако́пчувати 2.
І ще через одно наше місто славне: тут вудять дуже смачні шинки (Мак., Вибр., 1954, 194).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вудити — ву́дити 1 дієслово недоконаного виду ловити вудкою ву́дити 2 дієслово недоконаного виду закопчувати рідко Орфографічний словник української мови
- вудити — I -джу, -диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу. II -джу, -диш, недок., перех., рідко. Те саме, що закопчувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вудити — ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., що. Ловити вудкою рибу. Даремна праця – вудити без гачків і учитися без книги (прислів'я); [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (М. Словник української мови у 20 томах
- вудити — ву́дити (док. ву́днути) 1. кул. коптити (м'ясо або рибу)(м, ср, ст) 2. вул. красти (ст)|| = бухати ◊ ву́дити ри́бу = ву́дити 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вудити — но́сом ри́бу ву́дити. Дрімати; спати сидячи. Вартовий, очевидно, не чекав якоїсь напасті, бо спокійно собі вудив носом рибу (З газети); Настя не квапилась швидко вертатись. Вже Зінька куняла, дрімала, носом удила (вудила) рибу.., а Настя не приходила (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- вудити — ЛОВИ́ТИ (захоплювати рибу, птахів, звіра з певною метою); ВУ́ДИТИ (ловити рибу вудкою); ПІДСА́ЧУВАТИ (ловити рибу підсакою); ТЯГА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (ловити рибу); НАТЯ́ГУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- вудити — Вудити, -джу, -диш гл. = надити рибу. Словник української мови Грінченка