вудити

Значення в інших словниках

1. вудити — ву́дити 1 дієслово недоконаного виду ловити вудкою ву́дити 2 дієслово недоконаного виду закопчувати рідко Орфографічний словник української мови
2. вудити — ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., що. Ловити вудкою рибу. Даремна праця – вудити без гачків і учитися без книги (прислів'я); [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (М. Словник української мови у 20 томах
3. вудити — ву́дити (док. ву́днути) 1. кул. коптити (м'ясо або рибу)(м, ср, ст) 2. вул. красти (ст)|| = бухати ◊ ву́дити ри́бу = ву́дити 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. вудити — но́сом ри́бу ву́дити. Дрімати; спати сидячи. Вартовий, очевидно, не чекав якоїсь напасті, бо спокійно собі вудив носом рибу (З газети); Настя не квапилась швидко вертатись. Вже Зінька куняла, дрімала, носом удила (вудила) рибу.., а Настя не приходила (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
5. вудити — ЛОВИ́ТИ (захоплювати рибу, птахів, звіра з певною метою); ВУ́ДИТИ (ловити рибу вудкою); ПІДСА́ЧУВАТИ (ловити рибу підсакою); ТЯГА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (ловити рибу); НАТЯ́ГУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. вудити — ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу. [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (Кроп., II, 1958, 320); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (Коп., Як вони.., 1948, 59). Словник української мови в 11 томах
7. вудити — Вудити, -джу, -диш гл. = надити рибу. Словник української мови Грінченка