вудити

ЛОВИ́ТИ (захоплювати рибу, птахів, звіра з певною метою); ВУ́ДИТИ (ловити рибу вудкою); ПІДСА́ЧУВАТИ (ловити рибу підсакою); ТЯГА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (ловити рибу); НАТЯ́ГУВАТИ розм. (ловити рибу в якій-небудь кількості); НА́ДИТИ (ловити рибу, приманюючи на що-небудь), ПЕЧЕРУВА́ТИ діал. (ловити руками рибу, раків). — Док.: злови́ти, пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти (впійма́ти), улови́ти (влови́ти), підса́чити, натяга́ти, підсі́кти. Любив я влітку, ранком, по росі, Ловити рибу в голубій Росі (І. Нехода); Хлопчики ловили ящірок, рвали розквітлі півники, збирали камінці (О. Донченко); Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться, чи зловить Данилко рибку? (М. Коцюбинський); Не обмочившись, риби не піймати (прислів'я); Біля нас рибалка спіймав бичка (Ю. Яновський); Задумали голуба того спіймати (Я. Шпорта); Яринка.. дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (О. Донченко); Не забарилися невід закинути. — Ану, чи багато риби уловили? — казав Іван, підпливаючи до берега (Панас Мирний); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (О. Копиленко); Бувало, в цей саме час, восени — які щуки тягав він "на живця"! (М. Рильський); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня (О. Досвітній); — Нічого, хлоп'ята, ось післязавтра неділя. Виїдемо з вами в море, порибалимо. Бичків, камбали, глості натягаємо (Ю. Збанацький); Пробивши луночку між льодових полявин, На блешню надимо було ми окунів (М. Рильський); Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під камінням (І. Нечуй-Левицький).

КОПТИ́ТИ (приготовляти продукти харчування — рибу, м'ясо тощо, прив'ялюючи їх у диму), ЗАКО́ПЧУВАТИ, ВИКО́ПЧУВАТИ, ЗАДИ́МЛЮВАТИ розм., ПРОДИ́МЛЮВАТИ розм., ВУ́ДИТИ діал. — Док.: закопти́ти, ви́коптити, задими́ти, продими́ти. Олександр оповів, як вони приготовляють сирки, як їх коптять над вогнищем на прутті (В. Гжицький); Одні (уходчики) рибалчили, інші полювали, треті — солили й сушили, в'ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (З. Тулуб); І ще через одно наше місто славне: тут вудять дуже смачні шинки (О. Маковей).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вудити — ву́дити 1 дієслово недоконаного виду ловити вудкою ву́дити 2 дієслово недоконаного виду закопчувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. вудити — I -джу, -диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу. II -джу, -диш, недок., перех., рідко. Те саме, що закопчувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вудити — ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., що. Ловити вудкою рибу. Даремна праця – вудити без гачків і учитися без книги (прислів'я); [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вудити — ву́дити (док. ву́днути) 1. кул. коптити (м'ясо або рибу)(м, ср, ст) 2. вул. красти (ст)|| = бухати ◊ ву́дити ри́бу = ву́дити 2 Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вудити — но́сом ри́бу ву́дити. Дрімати; спати сидячи. Вартовий, очевидно, не чекав якоїсь напасті, бо спокійно собі вудив носом рибу (З газети); Настя не квапилась швидко вертатись. Вже Зінька куняла, дрімала, носом удила (вудила) рибу.., а Настя не приходила (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  6. вудити — ВУ́ДИТИ¹, джу, диш, недок., перех. Ловити вудкою рибу. [Влас:] Простудився, через те тепер і рибу не ходжу вудити (Кроп., II, 1958, 320); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (Коп., Як вони.., 1948, 59). Словник української мови в 11 томах
  7. вудити — Вудити, -джу, -диш гл. = надити рибу. Словник української мови Грінченка