вузлик
ВУ́ЗЛИК, а, ч. Зменш. до ву́зол¹ 1-4, 8.
Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав’язувати, щоб не забути (Л. Укр., III, 1952, 662);
У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (Коцюб., II, 1955, 25);
Обідати вона не ходила додому, а брала з собою в вузлику якісь харчі (Гур., Наша молодість, 1949, 359);
При мокнучій екземі на шкірі лоба або щік з’являються спочатку невеликі підвищення, сильно сверблячі вузлики (Хвор. дит. віку, 1955, 136).
Словник української мови (СУМ-11)