вузлик
ВУ́ЗЛИК, а, ч.
Зменш. до ву́зол¹ 1–3, 6, 8.
Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав'язувати, щоб не забути (Леся Українка);
Людмила .. на мить згадала Голобородька в сонцезахисних окулярах, старанно виголені щоки, біла сорочка, акуратний вузлик краватки, (В. Яворівський);
У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (М. Коцюбинський);
Миколка витягає з кишені вузлик, розв'язує, окрайчик хліба і цибулину кладе до кишені назад, а хустинкою міцно перев'язує шию (М. Вінграновський);
Власна пластинка слизової оболонки трахеї має багато еластичних волокон, лімфоцитів і лімфоїдних вузликів (з наук. літ.);
* У порівн. Це Люба, помічник капітана. Чорноброва, червонощока, носик не те щоб кирпатий, але трохи вгору. Вся тугенька, як вузлик (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)