вузівець

ВУ́ЗІВЕЦЬ, вця, чол., розм. Студент вузу.

Як із вирію журавлі летять, так на свята заїжджаються вузівці (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 21).

Значення в інших словниках

1. вузівець — ву́зівець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вузівець — -вця, ч., розм. Студент вузу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вузівець — ВУ́ЗІВЕЦЬ, вця, ч., заст. Студент вузу; вишівець. Як із вирію журавлі летять, так на свята з'їжджаються вузівці (В. Швець); Який же з мене студент і майбутній журналіст? Та, може, за цей час колишній вузівець навіть забув, як тримати в руці перо (О. Шугай).  Словник української мови у 20 томах