вузівець
ВУ́ЗІВЕЦЬ, вця, ч., заст.
Студент вузу; вишівець.
Як із вирію журавлі летять, так на свята з'їжджаються вузівці (В. Швець);
Який же з мене студент і майбутній журналіст? Та, може, за цей час колишній вузівець навіть забув, як тримати в руці перо (О. Шугай).
Словник української мови (СУМ-20)