вщент
ВЩЕНТ (УЩЕ́НТ), присл. Зовсім, остаточно, без залишку.
Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент навіки (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 44);
Його літак згорів ущент — Лиш дим від літака (Воронько, Поезії, 1950, 26).
Словник української мови (СУМ-11)