вівкання
ВІ́ВКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. ві́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Чув, як вони [товариші] у воді хлюскалися та били ногами або з вівканням оббризкували себе долонями (Фр., IV, 1950, 396).
Словник української мови (СУМ-11)ВІ́ВКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. ві́вкати і звуки, утворювані цією дією.
Чув, як вони [товариші] у воді хлюскалися та били ногами або з вівканням оббризкували себе долонями (Фр., IV, 1950, 396).
Словник української мови (СУМ-11)