вівкання

ВІ́ВКАННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. ві́вкати і звуки, утворювані цією дією.

Чув, як вони [товариші] у воді хлюскалися та били ногами або з вівканням оббризкували себе долонями (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. вівкання — Ві́вкання: — вигукування [22;IV;VI;VII] — вигукування, виск [21]  Словник з творів Івана Франка
2. вівкання — ві́вкання іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. вівкання — -я, с., діал. Дія за знач. вівкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вівкання — ВІ́ВКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. ві́вкати і звуки, утворювані цією дією. Чув, як вони [товариші] у воді хлюскалися та били ногами або з вівканням оббризкували себе долонями (Фр., IV, 1950, 396).  Словник української мови в 11 томах