вівсяниця

ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж. (Festuca L.).

1. Один з видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому грунті.

Вівсяниця лучна — довгорічна, вологолюбна нещільнокущова трава заввишки 60-100 см (Колг. енц., II, 1956, 602);

І цвітіння вівсяниці та стоколосу, і дух прив’ялої грястиці та люцерни.. — все переносило його в дні дитинства (Рудь, Гомін.., 1959, 14).

2. діал. Вівсянка ( див. вівся́нка²).

Значення в інших словниках

1. вівсяниця — вівся́ниця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вівсяниця — -і, ж. 1》 Один із видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому ґрунті. 2》 діал. Вівсянка (див. вівсянка II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вівсяниця — ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж. 1. Трава – злакова кормова рослина з волотистим суцвіттям, що росте на вологому ґрунті. Яке щастя, що така якраз погода, що можна жити без вікон, молотити під відкритим небом, спати на скирдах [скиртах] свіжої вівсяниці (У.  Словник української мови у 20 томах
4. вівсяниця — див. костриця  Універсальний словник-енциклопедія
5. вівсяниця — ВІВСЯ́НИЦЯ (один із видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому ґрунті), КОСТРИ́ЦЯ (КІСТРИ́ЦЯ). Пласт зорали й посіяли тимофіївку з вівсяницею лучною (з журналу); Береги ставу.. вкриті були суцільним трав'яним килимом. Саме цвіли костриця, тимофіївка (В. Минко).  Словник синонімів української мови
6. вівсяниця — Вівсяниця, -ці ж. Овсяная солома. Сим. 153.  Словник української мови Грінченка