вівсяниця

ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж.

1. Трава – злакова кормова рослина з волотистим суцвіттям, що росте на вологому ґрунті.

Яке щастя, що така якраз погода, що можна жити без вікон, молотити під відкритим небом, спати на скирдах [скиртах] свіжої вівсяниці (У. Самчук);

І цвітіння вівсяниці та стоколосу, і дух прив'ялої грястиці та люцерни .. – все переносило його в дні дитинства (М. Рудь);

Бориско ніс від стіжка оберемок вівсяниці (В. Дрозд).

2. діал. Вівсянка (див. вівся́нка²).

У лісі співає вівсяниця.

Значення в інших словниках

1. вівсяниця — вівся́ниця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вівсяниця — -і, ж. 1》 Один із видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому ґрунті. 2》 діал. Вівсянка (див. вівсянка II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вівсяниця — див. костриця  Універсальний словник-енциклопедія
4. вівсяниця — ВІВСЯ́НИЦЯ (один із видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому ґрунті), КОСТРИ́ЦЯ (КІСТРИ́ЦЯ). Пласт зорали й посіяли тимофіївку з вівсяницею лучною (з журналу); Береги ставу.. вкриті були суцільним трав'яним килимом. Саме цвіли костриця, тимофіївка (В. Минко).  Словник синонімів української мови
5. вівсяниця — ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж. (Festuca L.). 1. Один з видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому грунті. Вівсяниця лучна — довгорічна, вологолюбна нещільнокущова трава заввишки 60-100 см (Колг. енц.  Словник української мови в 11 томах
6. вівсяниця — Вівсяниця, -ці ж. Овсяная солома. Сим. 153.  Словник української мови Грінченка