вівсяник
ВІВСЯ́НИК, а, ч. Хліб, корж із вівсяного борошна.
Голодному й вівсяник добрий (Номис, 1864, № 12099);
Стара.. винесла косарям кислого з щавлю борщу та, мабуть, ще торішніх вівсяників (Чорн., Визвол. земля, 1959, 71).
Словник української мови (СУМ-11)