відбалакуватися
ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Те саме, що відмовля́тися 4.
Він одбалакуваться давай: "Я й не нагулявся ще.." (Тесл., Вибр., 1936, 53);
Сьома кавалерійська пішла, отже, Сиваш для кінноти прохідний, відбалакуватись їм більше нічим… (Гончар, Таврія.., 1957, 715.)
2. рідко. То саме, що відповіда́ти 1.
Вони [дівчата] й зараз перепиняють Олексі шлях, засипають наївно-жартівливими запитаннями. Він не встигає одбалакуватись на всі боки (Мушк., Серце.., 1962, 192).
Словник української мови (СУМ-11)