відбалакуватися
ВІДБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Те саме, що відмовля́тися 4.
Він одбалакуваться давай: “Я й не нагулявся ще” (А. Тесленко);
Сьома кавалерійська пішла, отже, Сиваш для кінноти прохідний, відбалакуватись їм більше нічим... (О. Гончар).
2. рідко. Те саме, що відповіда́ти 1.
Вони [дівчата] й зараз перепиняють Олексі шлях, засипають наївно-жартівливими запитаннями. Він не встигає одбалакуватись на всі боки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)