відбраковувати
ВІДБРАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., спец. Відокремлювати брак під час сортування.
Відбраковують клони, в яких хоч одна бульба пошкоджена (Колг. Укр., 7, 1957, 41);
Виробництво монет закінчено. Але їх ще треба відбракувати (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 3).
Словник української мови (СУМ-11)