відбутися —
відбу́тися дієслово доконаного виду обмежитися чимось незначним; зазнати, перетерпіти менше ніж очікувалось; уникнути небажаного
Орфографічний словник української мови
відбутися —
[в'ідбутиес'а] -удус'а, -удеис':а, -удеиц':а, -удуц':а; мин. -уўс'а, -улас'а; нак. -удз'с'а, -уд'теис'а
Орфоепічний словник української мови
відбутися —
див. відбуватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відбутися —
ВІДБУ́ТИСЯ див. відбува́тися.
Словник української мови у 20 томах
відбутися —
де́шево відбу́тися. Уникнути можливих дуже важких наслідків чого-небудь. — Тільки ще один, крім нього (Артема), був легко поранений.— Ну, ще ми дешево одбулись! — озвавсь котрийсь (А.
Фразеологічний словник української мови
відбутися —
ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев.
Словник синонімів української мови
відбутися —
Відбуватися, -ваюся, -єшся сов. в. відбутися, -будуся, -дешся, гл. Исполняться, исполниться, совершиться, имѣть мѣсто. Весілля відбулося вчора. 2) = збутись. Вона прийшла, щоб тільки відбутись від людського нарікання. Левиц. І. 387. 3) = відбути. Брехнею не відбудешся. О. 1862. І. 32.
Словник української мови Грінченка