відбуток
ВІДБУ́ТОК, тку, ч.
1. У період кріпацтва — обов’язкова неоплачувана праця на поміщика; панщина.
Ви, каже [пан],.. на моїй землі багатієте, а мені ніяких відбутків не відбуваєте (Мирний, І, 1954, 183);
Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали (Барв., Опов.., 1902, 181);
Так ті, що залишилися, такий собі наказ дали — аби пана ні в чому не слухати.. й одбутку не справляти (Панч, Гомон. Україна, 1954, 382).
2. діал. Втрата, розтрата.
Кому на відбуток, а мені на прибуток (Гал.-руські приповідки, І, 1901-1905, 202).
Словник української мови (СУМ-11)