відбуття

ВІДБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. відбу́ти 1.

Серед них [паперів] було коротке й скупе повідомлення, що в Ковалівку, після відбуття покарання, повертається за місцем проживання громадянин Ігор Княжевич (Кучер, Трудна любов, 1960, 546).

Значення в інших словниках

1. відбуття — відбуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відбуття — -я, с. Дія за знач. відбути 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відбуття — ВІДБУТТЯ́, я́, с. Дія за знач. відбу́ти 1, 3. Коли треба було сказати образно, що хтось дістав якийсь термін каторги чи тюрми з позбавленням додатково ще тих чи тих прав (права листуватися...  Словник української мови у 20 томах