відваджувати

ВІДВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось.

— Хіба ж не сама я, — казала далі дівчина,.. — не сама одвадила од себе всіх хлопців? — (Вас., І, 1959, 113).

Значення в інших словниках

1. відваджувати — відва́джувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відваджувати — -ую, -уєш, недок., відвадити, -джу, -диш, док., перех., розм. Відбивати, бажання, охоту ходити куди-небудь, до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відваджувати — Віднаджувати, віднадити, повіднаджувати  Словник чужослів Павло Штепа
4. відваджувати — ВІДВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, розм. 1. Примушувати когось переставати що-небудь робити, відучувати від якоїсь звички.  Словник української мови у 20 томах
5. відваджувати — див. усувати  Словник синонімів Вусика
6. відваджувати — ВІДНА́ДЖУВАТИ (відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось, робити що-небудь), ВІДВА́ДЖУВАТИ розм. — Док.: відна́дити, відва́дити. Лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (М. Трублаїні); — Хіба ж не сама я.. одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко).  Словник синонімів української мови