відваджувати
ВІДВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, розм.
1. Примушувати когось переставати що-небудь робити, відучувати від якоїсь звички.
Аби відвадити інших від пошуків такої слави, ефеська влада не лише стратила Герострата, а й заборонила згадувати його ім'я під страхом смертної кари (з наук.-попул. літ.);
Перспективи померти передчасно, а до цього страждати від виснажливих захворювань виявилося недостатньо для того, щоб відвадити курців від шкідливої звички (із журн.).
2. Відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось.
З весною, одваджуючи хлопців, до неї щовечора почав приходити Лаврін (М. Стельмах);
– Хіба ж не сама я, – казала далі дівчина.., – не сама одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)