відвага
ВІДВА́ГА, и, ж.
Сміливість, хоробрість, відсутність страху перед небезпекою.
Очі козацькі променіли одвагою (Марко Вовчок);
Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед .. з сліпою завзятістю зраненого оленя (М. Коцюбинський);
Героїзм – це раптовий, величний, запаморочливий для інших вчинок, це блиск раптової відваги (І. Багряний);
Танки йдуть по мосту! Їх не спинено! Крізь пляшки, крізь гранати прориваються, крізь усю відвагу їхнього студбату! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)