відваблювати

ВІДВА́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВА́БИТИ, блю, биш; мн. відва́блять; док., кого.

Ваблячи, відвертати когось від чого-небудь.

І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Значення в інших словниках

1. відваблювати — відва́блювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відваблювати — ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад...  Словник синонімів української мови
3. відваблювати — ВІДВА́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВА́БИТИ, блю, биш; мн. відва́блять; док., перех. Ваблячи, відвертати когось від чого-небудь. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 107).  Словник української мови в 11 томах