відвага
ВІДВА́ГА, и, ж. Відсутність страху в людини перед небезпекою.
Сміливим відвага володіє (Укр.. присл.., 1955, 75);
Очі козацькі променіли одвагою (Вовчок, І, 1955, 332);
Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед.. з сліпою завзятістю зраненого оленя (Коцюб., І, 1955, 362).
Словник української мови (СУМ-11)