відвага —
відва́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
відвага —
[в'ідвага] -гие, д. і м. -аз'і
Орфоепічний словник української мови
відвага —
-и, ж. Відсутність страху в людини перед небезпекою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відвага —
хохл. (отвага) звага звага, зважність, голінність, очайдушність, хоробрість, див. смілий, подвиг
Словник чужослів Павло Штепа
відвага —
ВІДВА́ГА, и, ж. Сміливість, хоробрість, відсутність страху перед небезпекою. Очі козацькі променіли одвагою (Марко Вовчок); Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед .. з сліпою завзятістю зраненого оленя (М.
Словник української мови у 20 томах
відвага —
відва́га: ♦ без відва́ги й розва́га пса ва́рта про боязку людину (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
відвага —
Без відваги зазнаємо зневаги. Хто себе не обороняє, того зневажають. Більше відваги, як розуму. Хто без надумання ризикує. Відважний Артим, іде сміло у воду і дим. Характеристика відважного чоловіка. Відважний, як жид в танці.
Приповідки або українсько-народня філософія
відвага —
ВІДВА́ГА, и, ж. Відсутність страху в людини перед небезпекою. Сміливим відвага володіє (Укр.. присл.., 1955, 75); Очі козацькі променіли одвагою (Вовчок, І, 1955, 332); Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед..
Словник української мови в 11 томах
відвага —
Відвага, -ги ж. Отвага. Відвага мед п'є і кайдани тре. Ном. № 4256. Де відвага, там щастя. Ном. № 4253.
Словник української мови Грінченка