відвернений

ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відверну́ти.

Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Тют., Вир, 1960, 11);

// У знач. прикм.

Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (Коб., І, 1956, 94);

// відве́рнено, безос. присудк. сл.

Загрозу світової термоядерної війни, що нависла над людством, відвернено (Ком. Укр., 5, 1963, 74).

Значення в інших словниках

1. відвернений — відве́рнений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відвернений — відвернутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відвернено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвернений — ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відверну́ти. Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (О.  Словник української мови у 20 томах