відвернений
ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відверну́ти.
Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Тют., Вир, 1960, 11);
// У знач. прикм.
Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (Коб., І, 1956, 94);
// відве́рнено, безос. присудк. сл.
Загрозу світової термоядерної війни, що нависла над людством, відвернено (Ком. Укр., 5, 1963, 74).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвернений — відве́рнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відвернений — відвернутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відвернено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвернений — ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відверну́ти. Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (О. Словник української мови у 20 томах