1. Словник української мови у 20 томах

відвернений

ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відверну́ти.

Підняла Олена голову і з відверненим лицем оперлась мовчки о поруччя крісла (О. Кобилянська);

Цього разу Ситникові довелося спостерігати не вислі плечі Родимові, відвернуті від нього, а короткий змах важкої правиці, якою Родим показував медоварові мерщій забиратися геть (П. Загребельний);

Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник);

// відве́рнено, безос. пред.

Та від мене, молодої, хлопців відвернено (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвернений — відве́рнений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. відвернений — відвернутий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відвернути. || відвернено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відвернений — ВІДВЕ́РНЕНИЙ, ВІДВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відверну́ти. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Тют., Вир, 1960, 11); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах