відвихатися

ВІДВИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. тільки док. Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь.

У першу мить чоловік лише відвихнувся від кулака, потім захистив лице від наступних ударів (Ле. Право.., 1957, 147).

2. рідко. Відходити, відлучатися.

Од челюстей печі одвихалася баба Гапка й скубла Свиридона за блюзнірську мову (Ю. Янов., Мир, 1956, 140);

От, увечері дід з бабою кудись відвихнулись, а дочка й давай шукать (Сл. Гр.);

— Робота не важка, а одвихнутись не можна, бо не вгадаєш, коли пан або пані велять запрягати, — мовила Настя (Л. Янов., І, 1959, 286).

Значення в інших словниках

1. відвихатися — відвиха́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відвихатися — -аюся, -аєшся, недок., відвихнутися, -нуся, -нешся, док., розм. 1》 тільки док.Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь. 2》 рідко. Відходити, відлучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвихатися — ВІДВИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. 1. тільки док. Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь. У першу мить чоловік лише відвихнувся від кулака, потім захистив лице від наступних ударів (Іван Ле). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. відвихатися — ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ розм. рідко, ВІДВИХА́ТИСЯ розм. рідко. — Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́ти розм. відверну́тися, відвихну́тися.  Словник синонімів української мови