відвихатися

ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ розм. рідко, ВІДВИХА́ТИСЯ розм. рідко. — Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́ти розм. відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і — гайда до школи (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. відвихатися — відвиха́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відвихатися — -аюся, -аєшся, недок., відвихнутися, -нуся, -нешся, док., розм. 1》 тільки док.Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь. 2》 рідко. Відходити, відлучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвихатися — ВІДВИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. 1. тільки док. Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь. У першу мить чоловік лише відвихнувся від кулака, потім захистив лице від наступних ударів (Іван Ле). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. відвихатися — ВІДВИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДВИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм. 1. тільки док. Раптово відсторонитися від кого-, чого-небудь. У першу мить чоловік лише відвихнувся від кулака, потім захистив лице від наступних ударів (Ле. Право..  Словник української мови в 11 томах