відвиснути

ЗВИСА́ТИ (про предмети — висіти, тримаючись на чому-небудь одним чи кількома кінцями), ВИ́СНУТИ, ПОВИСА́ТИ, ЗВІ́ШУВАТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, СПАДА́ТИ, ОПАДА́ТИ, ПА́ДАТИ (про одяг, волосся, гілки і т. ін.); ВІДВИСА́ТИ (відхилившись від чогось). — Док.: зви́снути, пови́снути, зві́ситися, спусти́тися, опусти́тися, спа́сти, опа́сти, відви́снути. Юрко дуже зручно прилаштував собі електричну лампочку — вона звисала низько над столом (О. Донченко); Виснуть тяжко за тини антонівки (К. Герасименко); Тонкі кінчики винограду були жовто-зелені й звішувались з сірих скель (І. Нечуй-Левицький); Посередині юрти спускалися зверху шнури й китиці, призначення яких важко було одразу відгадати (З. Тулуб); Лазар побачив низеньку людину, наче не злу, на якій все — вуси, волосся, старий мундир — звисало і опадало (М. Коцюбинський); Тонке полотно хвилями лежало на її колінах, спускалось долу, падало на поміст (І. Нечуй-Левицький); Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Н. Кобринська). — Пор. 1. ви́сі́ти.

Значення в інших словниках

1. відвиснути — відви́снути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвиснути — див. відвисати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвиснути — ВІДВИ́СНУТИ див. відвиса́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. відвиснути — Ну, -неш, док. Гарно відпочити, повеселитись. віддуватись, -аюсь, -аєшся, недок. 1. Виправдовуватись. 2. Відповідати за щось. Сашко, ти не подумай, що спілкування з тобою мало і таке інше, але ж сайт усього гурту, а ти один за них усіх «віддуваєшся» (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
5. відвиснути — ВІДВИ́СНУТИ див. відвиса́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. відвиснути — Відвиса́ти, -са́ю, -єш сов. в. відвиснути, -ну, -неш, гл. 1) Отвисать, отвиснуть. Спідня губа відвисла. Левиц. І. 15. 2) Свѣшиваться, свѣситься, повиснуть. З-під очіпка відвисло пасмо сивої коси. Левиц. І. 3.  Словник української мови Грінченка