відгороджуватися

ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГОРОДИ́ТИСЯ, оджу́ся, о́дишся, док.

1. Якою-небудь перепоною відокремлювати, відділяти себе або свої володіння від кого-, чого-небудь.

[Тірца:] Посій понад границями пшеницю добру, відгородись житами від пустині (Л. Укр., II, 1951, 160);

Однієї ночі вона [Маруся] покинула одинокого батька і втекла до Степана. Тоді Микита прокляв її, прокляв увесь рід її аж до сьомого коліна,.. купив верболозу й одгородився від усіх людей величезним тином (Л. Янов., І, 1959, 311).

2. перен. Позбавляти себе зв’язку з ким-, чим-небудь; ізолюватися.

Передова радянська наука не відгороджується від народу (Рад. Укр., 18.III 1949, 1);

Ми.. повинні строго окреслити обсяг етнографії,.. відмежуватись від інших областей знання. Але відмежуватись — не значить одгородитись (Рильський, III, 1956, 161).

Значення в інших словниках

1. відгороджуватися — відгоро́джуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгороджуватися — -уюся, -уєшся, недок., відгородитися, -оджуся, -одишся, док. 1》 Якою-небудь перепоною відокремлювати, відділяти себе або свої володіння від кого-, чого-небудь. 2》 перен. Позбавляти себе зв'язку з ким-, чимнебудь; ізолюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгороджуватися — ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГОРОДИ́ТИСЯ, оджу́ся, о́дишся, док. 1. Якою-небудь перепоною відокремлювати, відділяти себе або свої володіння від кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. відгороджуватися — ВІДМЕЖО́ВУВАТИСЯ (відокремлюватися від чогось), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ. — Док.: відмежува́тися, відділи́тися, відгороди́тися. Вілла "Урсула" з її мешканцями ніби жила своїм.. життям, відмежувавшись від подій (Н. Рибак); Потоком лиш..  Словник синонімів української мови