відгулювати
ВІДГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм.
1. тільки док. Провести певний час, не працюючи, відпочиваючи.
Відгуляти відпустку;
// Погулявши в молоді роки, перестати гуляти.
[Палажка:] Гуляй уже ти, молода; а я своє одгуляла (Мирний, V, 1955, 223).
2. тільки док. Провести свято, весілля і т. ін.; відсвяткувати.
Святки відгуляли… а дощику ніхто й крапелинки не бачив (Кв.-Осн., II, 1956, 123);
— Коли б, Левку, я з тобою пішов до Тетяни — уже давно б твоє весілля відгуляли… (Стельмах, Хліб.., 1959, 62).
3. Використовувати відгул ( див. відгу́л²).
Словник української мови (СУМ-11)