відгулювати
ВІДГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм.
1. тільки док. Провести певний час, не працюючи, відпочиваючи.
Відгуляти відпустку;
// Погулявши в молоді роки, перестати гуляти.
[Палажка:] Гуляй уже ти, молода; а я своє одгуляла (Мирний, V, 1955, 223).
2. тільки док. Провести свято, весілля і т. ін.; відсвяткувати.
Святки відгуляли… а дощику ніхто й крапелинки не бачив (Кв.-Осн., II, 1956, 123);
— Коли б, Левку, я з тобою пішов до Тетяни — уже давно б твоє весілля відгуляли… (Стельмах, Хліб.., 1959, 62).
3. Використовувати відгул ( див. відгу́л²).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відгулювати — відгу́лювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- відгулювати — -юю, -юєш, недок., відгуляти, -яю, -яєш, док., перех., розм. 1》 тільки док. Провести певний час, не працюючи, відпочиваючи. 2》 тільки док. Провести свято, весілля і т. ін.; відсвяткувати. 3》 Використовувати відгул (див. відгул II). Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгулювати — ВІДГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. ВІДГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. Проводити певний час гуляючи, не працюючи, відпочиваючи. Ми якось пробрались у тюремний двір, підбігли до загорожі .. і крізь щілину бачили, як одгулював свої десять хвилин “білий” (В. Словник української мови у 20 томах