відгусти

ВІДГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. відгу́в, гула́, ло́; мн. відгули́; док. Перестати, закінчити густи.

Гудки на п’ятдесяти промислових підприємствах вже відгули (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 13);

Веселі бджоли одгули (Рильський, І, 1956, 27);

// перен. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе).

Відгриміло минуле війною, в переможних боях одгуло (Гонч., Вибр., 1959, 97).

Значення в інших словниках

1. відгусти — відгусти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгусти — -уду, -удеш; мин. ч. відгув, -гула, -гуло; мн. відгули; док. Перестати, закінчити густи. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгусти — ВІДГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. відгу́в, гула́, ло́; мн. відгули́; док. Закінчити, перестати густи. На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули (М. Рильський); Гудки на п'ятдесяти промислових підприємствах вже відгули (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. відгусти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. відгусти — Відгусти, -ду, -деш гл. Окончить гудѣть, шумѣть. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. МВ. (О. 1862. І. 95).  Словник української мови Грінченка