відгусти
ВІДГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. відгу́в, гула́, ло́; мн. відгули́; док.
Закінчити, перестати густи.
На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули (М. Рильський);
Гудки на п'ятдесяти промислових підприємствах вже відгули (Ю. Смолич);
Давно відгриміли бубни, відгули перегудниці, .. не чути в княжім теремі й гуку та гаму гостей (Д. Міщенко);
// перен. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе).
Відгриміло минуле війною, в переможних боях одгуло (І. Гончаренко);
// безос.
Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло (В. Симоненко).
Словник української мови (СУМ-20)