відзвичаїти —
відзвича́їти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відзвичаїти —
див. відзвичаювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відзвичаїти —
ВІДЗВИЧА́ЇТИ див. відзвича́ювати.
Словник української мови у 20 томах
відзвичаїти —
ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови
відзвичаїти —
Відзвичаїти см. відзвичаювати.
Словник української мови Грінченка