відкарбувати

ВІДКАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех., спец. Виготовити що-небудь карбуванням.

2. неперех., перен. Вимовити з підкресленою виразністю.

— І можеш присягатися в цьому перед цехом? — Можу, —впевнено відкарбував Грицько, скосивши око на Кузьменка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 195);

— Тут немає бидла, прошу пана, — відкарбував суворо Бартош (Рад. Укр., 25. IV 1959, 4).

Значення в інших словниках

1. відкарбувати — відкарбува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкарбувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех., спец.Виготовити що-небудь карбуванням. 2》 неперех., перен. Вимовити з підкресленою виразністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкарбувати — ВІДКАРБУВА́ТИ див. відкарбо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відкарбувати — ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). — Док.  Словник синонімів української мови