відковувати

ВІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВА́ТИ і рідко ВІДКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех.

1. Те саме, що розко́вувати.

Людомира одповують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 125).

2. рідко. Те саме, що вико́вувати.

З цього майже п’ятнадцятитонного злитка він мусить відкувати валок для прокатки.. стального листа (Собко, Біле полум’я, 1952, 18).

3. тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати.

Значення в інших словниках

1. відковувати — відко́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відковувати — -ую, -уєш, недок., відкувати і рідко відкути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Те саме, що розковувати. 2》 рідко. Те саме, що виковувати. 3》 тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відковувати — ВІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВА́ТИ, рідко ВІДКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док. 1. кого, що. Те саме, що розко́вувати 1. Людомира одковують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (А. Хижняк); І тільки пізніше прийшов наказ відкувати бранця (із журн.). 2. що.  Словник української мови у 20 томах