відковувати

ВІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВА́ТИ, рідко ВІДКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док.

1. кого, що. Те саме, що розко́вувати 1.

Людомира одковують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (А. Хижняк);

І тільки пізніше прийшов наказ відкувати бранця (із журн.).

2. що. Те саме, що вико́вувати 1.

З цього майже п'ятнадцятитонного злитка він мусить відкувати валок для прокатки .. стального листа (В. Собко);

Ковачі помудрували і для простих дівчат від усього серця серги відкували (А. Хижняк);

Під час проведення свята ковальського мистецтва всім учасникам пропонується відкувати декілька своїх улюблених декоративних елементів (з газ.).

3. тільки док., що і без прям. дод., розм. Закінчити, перестати кувати (див. кува́ти¹).

Відкував денну норму і почав збирати інструмент (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відковувати — відко́вувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відковувати — -ую, -уєш, недок., відкувати і рідко відкути, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Те саме, що розковувати. 2》 рідко. Те саме, що виковувати. 3》 тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відковувати — ВІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВА́ТИ і рідко ВІДКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Те саме, що розко́вувати. Людомира одповують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 125). 2. рідко. Те саме, що вико́вувати.  Словник української мови в 11 томах