відкраювати
ВІДКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Відрізувати частину чогось від цілого.
Ходить за плугом Прокіп, відкраюючи від стерні все нові й нові скиби (Цюпа, На крилах.., 1961, 22);
Їй дуже хотілось одкраяти свою частку [полотна] й сховать у свою скриню (Н.-Лев., II, 1956, 293);
Стеха поставила на стіл глечик з молоком, одкраяла скибку хліба (Коп., Вибр., 1953, 256).
Словник української мови (СУМ-11)