відкраювати
ВІДКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Те саме, що відрі́зувати 1, 2.
Міська влада не поспішає відкраювати цю ділянку землі під культурний центр (з газ.);
Їй дуже хотілось одкраяти свою частку [полотна] й сховать у свою скриню (І. Нечуй-Левицький);
Знайшла [мати] хліб кукурудзяний і відкраяла скибки, – діти на них очима вп'ялись! (В. Барка);
Стеха поставила на стіл глечик з молоком, одкраяла скибку хліба (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)