відкривач
ВІДКРИВА́Ч, а́, ч. Той, хто що-небудь відкриває (в 7 знач.).
Борці свобідної, плідної мислі, І їх великі спільники — учені Відкривачі, дослідники природи — Ко-лумб, Коперник, Кеплер.. — Ось спільники мої, мої майстри І вчителі! (Фр., XIII, 1954, 191);
Тільки крокуючи в строю передових людей — відкривачів нового, літератори зможуть виконати свій почесний громадянський обов’язок (Літ. газ., 24.1 1961, 1).
Словник української мови (СУМ-11)